ЕТА - 55!
Copyright 2014 © O.Слиньков  All Rights Reserved.

Сезон 1978-79 років. На початку лютого їдемо до Сибіру, в місто Томськ на святкування 325-річчя возз'єднання України і Росії. Мороз - мінус 35 градусів. Але приймають нас так тепло, що морозу не відчуваємо. Виступаємо у Томському політехнічному інституті, у студентських клубах, на базі відпочинку. Томичі дуже тепло сприймають нашу нову виставу "Я вас люблю" - у них ми граємо прем'єру. Вистава складається з п'яти маленьких комедій, кожна з яких присвячена усміхненому погляду на якусь із сторін кохання.
Навесні ми вперше запрошені до Донецька на Гуморину. Приїжджаємо і тільки там взнаємо, що буде два конкурси - театральних комедійних колективів і музичних ансамблів. Вирішуємо взяти участь в обох. Наш музичний ансамбль під керівництвом інженера-композитора-піаніста Олександра Циганова - гітаристи Толя Марищук, Юра Нечунаєв і Слава Свердел (мій зять) показали все, на що вони здібні. В конкурсі інструментальних ансамблів виконуємо музично-комедійні мініатюри "Оперу", "Хор"  і "Дай-дай!".
Напередодні конкурсного виступу театрів у запалі підготовки Євген Іващенко біг на репетицію і врізався лобом у якусь рейку. Кров! Мало не струс мозку. Але треба грати. Гримом замазали синці. Як вже йому боліло, ніхто не питав. Але зіграно все було відмінно.
У конкурсі театральних колективів грали "Виховну роботу", смішну сценку про те, як куратор приходить до гуртожитку виховувати студентів і лише наприкінці візиту виявляється, що він виховував не тих.
Рішення жюрі: ЕТА - Лауреат Гуморини (диплом 1-го ступеню) у конкурсі театрів і Лауреат Гуморини (диплом 2-го ступеню) у конкурсі музичних колективів. Що й казати - душа співала!
Театр мав прекрасний акторський ансамбль: Євген  Іващенко, Володя Устьянов, Саша Ніжерадзе, Євген Кузін, Вітя Олійник, Сергій Скоробогатов, Сергій Філянін, Віталій Семенюк, Ігор Дністрянський, Наталя Черногуб, Валюша Кукуруза, Оксана Лянна, Оля Іващенко (моя старша дочка) і три Ірини - Сосюкіна, Шатохіна і Токарик.
Навесні ж на фестивалі "Київська театральна весна-79" з виставою  "Я вас люблю" ми стаємо лауреатами (диплом 1-го ступеню), а мене нагороджують дипломом  "За кращу чоловічу роль автора".
До 20-річчя ЕТА ставимо виставу "Про те, як приходить квітень" із кращих номерів за минулі 20 років. Театр у прекрасній формі . Про нього пишуть газети, говорять по радіо, фрагменти вистав показують по телебаченню.

Сезон 1979-80 років. Граємо ювілейну виставу "Про те, як приходить квітень".
В грудні місяці записуємо на телебаченні передачу "Візок з веселими людьми", розповідаємо про театр, граємо п'ять номерів. В ефір передача виходить 30 грудня. Студія отримала багато схвальних відгуків телеглядачів на цю передачу.
У січні Українське радіо записало із зали фрагменти вистави і зробило цікаву передачу про театр.
Навесні ми знову запрошені до Донецька на "Гуморину ДПІ-80". Їдемо. В конкурсі театрів граємо "Побачення", на музичному конкурсі "До моря!" і "Осла". І знову в конкурсі театрів стаємо Лауреатами (диплом 1-го ступеню), у музичному конкурсі  отримуємо "Приз глядацьких симпатій". Окрім цього театр нагороджують Почесною Грамотою "За кращу акторську майстерність".
У Києві з виставою  "Про те, як приходить квітень" стаємо лауреатами "Київської театральної весни-80". Євген Кузін визнається Кращим актором року і нагороджується спеціальним Дипломом. Дипломами "За акторську майстерність" нагороджуються Євген Іващенко, Олександр Ніжерадзе і Анатолій Вохмянін.
Протягом цього сезону театр виступав 36 разів. Його вистави і виступи подивилось біля 19 000 глядачів. Саме ці показники для нас буливажливішими за грамоти та дипломи.

Сезон 1980-81 років. Запрошення на чергову "Гуморину-81" до Донецька ми не прийняли: годі забирати перші місця, нехай порадіють інші. Молодим студентським театрам дуже хочеться перемогти на фестивалі. Це своєрідний  спосіб самоствердження. Згодом на ректорат приходить ще одне вже персональне запрошення з Москви.  В Донецьку буде проведено Всесоюзний фестиваль СТЕМів на призи журналу ЦК ВЛКСМ "Студентський меридіан". До того ж буде дискусія щодо проблем студентського театрального руху, а ми - вже найдосвідченіший театр в Україні. Якщо так - їдемо. Веземо дві вистави: "Про те, як приходить квітень" і "Я вас люблю".
У фестивалі брало участь 16 театрів із Ленінграду, Іжевська, Уфи, Пермі, Горького, Омська, Іркутська, Томська, Новосибірська, Ташкента, Донецька, Сімферополя, Кемерово і Києва.
Знову відчули ми присмак "лауреатської лихоманки", як колись у Горькому. Але спочатку була радість виступів у прекрасних великих залах, розумний глядач із почуттям гумору, хороша організація. Окрім конкурсного,  ми зіграли ще шість вистав для студентів, робітників і службовців Донецька.
Цього разу проти нас було застосовано такий прийом. Зразу ж після успішної конкурсної вистави, спекулюючи на нашій любові до глядачів,  нас відправили виступати у великий палац культури, де зібрались вже тисячі глядачів, які заплатили гроші, а той колектив, який мусив виступати, чомусь не зміг. А в цей час було організовано обговорення нашого виступу. Жюрі спочатку навіть не повідомили, що нас немає і, головне, чому. Публічне обговорення було підготовлено і проведено не на нашу користь. Виступи ораторів не співпадали з враженням жюрі, і воно захотіло почути думку киян, тобто нас. А нас немає в залі!.. Схоже, що жюрі зрозуміло ситуацію і зробило свої висновки. Коли ми приїхали, обговорення вже було закінчено. Представники багатьох колективів підходили до нас і обурювались із того, як  упереджено і недоброзичливо вели себе організатори.
Цікавим був  "Круглий стіл" щодо проблем студентських театрів. Три дні керівники і всі бажаючи у вільній дискусії обговорювали наболілі проблеми. Основні думки були потім опубліковані у журналах "Студентський меридіан" і "Клуб та художня самодіяльність".
Оскільки ми від'їжджали раніш, до нас у гуртожиток приїхав голова жюрі головний редактор "Студентського меридіану" В.Попов і секретар Донецького обкому комсомолу Т. Кисельова і вручили Диплом Лауреата фестивалю, спеціальний Приз Донецького обкому комсомолу і Приз "За краще втілення студентської теми".
В Києві ми стали Лауреатами "Київської театральної весни-81", а  Олександра Ніжерадзе було визнано Кращим актором року  і нагороджено спеціальним Дипломом.


Нарис історії
сторінка